Робота з обдарованими учнями
Організація роботи з обдарованими і здібними дітьми.
Наша держава має сьогодні безліч економічних та культурних проблем, розв´язувати які доведеться вчорашнім і сьогоднішнім учням. Тому школа покликана дати учням узагальнену систему знань про природу, суспільство, людину, сучасне виробництво, культуру. Але основний напрям навчання і виховання – це визнання учня головною фігурою всього навчально-виховного процесу. І в центрі уваги педагогів має бути не середній учень, а кожен школяр, як особистість у своїй унікальності, адже сучасна технологія визнає, що кожен учень – людина, обдарована в якійсь галузі життєтворчості.
Обдаровані діти – особливі. Вони незвичайні і за характером, і за сприйняттям оточуючого. Тому необхідно виробляти цілісний підхід до таких дітей. Лише розуміння особистої несхожості обдарованої дитини , дає підставу виявляти і розвивати її творчий та інтелектуальний потенціал. Отже, необхідно знати психологію дитини.
Обдарованість – це високий рівень творчого потенціалу, який виражається, перш за все, у високій пізнавальній та дослідницькій активності.
Завдання вчителя – активізувати можливості обдарованих дітей, розкрити природу та психологічний механізм творчої дитини.
Спілкуючись з такими дітьми, учитель має, в окремих випадках, перейти грань своєї особистої природи, мати великий досвід, спеціальні знання. Учитель повинен постійно знаходитись у пошуку ефективного механізму включення здібної дитини в структуру навчально-виховного процесу.
Так як здібності дитини формуються під час оволодіння змістом матеріальної і духовної культури, науки, техніки, мистецтва в процесі навчання, то варто звернути увагу на найбільш загальні можливості, які треба розвивати:
- пізнавальні можливості і навички;
- володіння великим обсягом інформації;
- застосування засвоєного матеріалу на новому;
- встановлення причинно-наслідкових зв´язків;
- виявлення прихованих залежностей і зв´язків;
- вміння робити висновки;
- уміння інтегрувати і синтезувати інформацію;
- прагнення до розв´язання складних проблем;
- уміння розуміти складні ідеї, розрізняти тонкі відмінності;
- використання альтернативних шляхів пошуку інформації;
- здатність аналізувати ситуації;
- уміння оцінювати як сам процес так і його результат;
- уміння передбачати наслідки;
- уміння міркувати, будувати гіпотезу;
- застосування ідей на практиці, здатність до перетворень;
- критичність мислення, допитливість.
.jpg)
Можливості нашої сільської школи, звичайно, обмежені. Тому робота з обдарованими і здібними дітьми визначається такими напрямками роботи:
- розробка системи викладання математики, яка забезпечує ефективне навчання здібних та обдарованих дітей;
- проведення олімпіад, різноманітних інтелектуальних тестів з математики, тижнів математики, позакласних заходів;
- участь у різнорівневих олімпіадах і різноманітних конкурсах (наприклад, “Кенгуру”);
- підвищення ролі творчих, науково-пошукових, експерементальних робіт.
Для роботи з обдарованимиі здібними дітьми можна використати такі прийоми:
1. Найважчий перший крок.
Його суть полягає в тому, що учням дозволяється розв´язувати з усього переліку завдань декілька (три-чотири) найважчих. Якщо вправи виконано правильно, то виставляється найвища оцінка і дозволяється час, що залишився, витратити на задоволення своїх потреб (заняттю тим видом діяльності, який для учня є цікавим, захоплюючим).
2. Ущільнення навчальної програми.
Обдаровані діти здатні засвоїти зміст навчальної програми за короткий термін. З огляду на це, їм дозволяється скорочення часу на вивчення певних тем курсу. Учитель визначає цей термін спираючись на можливості учнів у здійсненні тих операцій, які необхідно навчитись виконувати для успішного засвоєння курсу. Час, що звільняється, може бути витрачений на поглиблене вивчення предмета або перенесений на вивчення тієї теми дисципліни, яка дається важче.
3. Навчальні контракти.
Більш досконалим прийомом організації ущільненого вивчення предмета є навчальні контракти. Їх технологія передбачає укладання угоди між учнем і учителем про зобов´язання, які бере на себе учень, у зв´язку з індивідуальним підходом до опанування матеріалу, і вчитель. Учитель передбачає форми звітності учня про виконану роботу, графік звітування і консультацій, обсяг робіт на той рівень, якого повинен досягти учень. Але перед переходом на таку форму роботи, учень має бути готовим працювати самостійно, отримати консультацію з приводу вимог, які висуваються перед ним, що звітуються на тому рівні, який обрано.
4. Таксономія мислення.
Одним з видів мислення, який повинні опанувати обдаровані діти, є критичне. Показником його сформованості є вміння оцінювати об´єкт чи дію. Досягти значних результатів у цьому напрямі допомагає система амариканського вченого Б.Блума. згідно його системи розвиток мислення має відбуватися в навчальній діяльності у певній послідовності: від простих рівнів засвоєння знань до більш складних.
Ієрархія рівнів мислення має вигляд:
розпізнання __ знання __ розуміння __ аналіз __ синтез __оцінка.
Для того, щоб учні могли скористатися такою моделлю розумової діяльності, перед переходом на таку систему учитель розтлумачує учневі зміст кожної операції та перелік тих дій, які він має виконати на кожному із зазначених рівнів.
5. Тренінг творчих здібностей.
Цей прийом має на меті навчити учнів виконувати ті дії, з яких може складатися творча діяльність. Засвоєння операцій дозволить учням компетентно підходити до розв´язання творчих задач.
Робота із здібними та обдарованими дітьми дуже кропітка, але цікава. Варто учнів зробити співучасниками процесу вироблення цілей, задач, змісту і напрямків навчального процесу, зробити урок по-справжньому відкритим – і станеться диво: він перестане бути засобом технологічного огранювання дитини, а стане простором її живого, самостійного творчого розвитку.
Здібні та обдаровані діти повинні стати предметом соціального зацікавлення науки. Такий цінний інтелектуальний капітал не може лежати не використаним чи розбазарюватись.
Обдарованість – це не тільки подарунок долі для відібраних нею, а ще й випробування духу.